МАНІФЕСТ МІКРОСОЦІАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇIntro екзистенційне Я живу, а потім я вмру. Це все. Висячи серед великої порожнечі, дихаючи її
холодним повітрям. У трансі споглядаючи
вирування ілюзій навколо. Intro соціальне /.../ І ось, отримавши політичну владу або
політичну свободу (по-комуністські чи
по-анархістські), як побудує своє повсякденне
соціальне життя колишній пригноблений? Чи батько
відмовиться від своєї влади над родиною? Чи люди
середнього віку відмовляться від дискримінації
дітей та старих? Чи місцева громада відмовиться
від приниження нових переселенців? Чи не буде ця
особа, що звільнилася від пригноблення,
репродукувати ті самі відносини
Влади/Пригноблення, в яких була вихована? Чи знає
вона щось інше? Політичної зміни не достатньо. Body Стерегтися маніпуляції (над собою та своєї)!
Маніпуляція одного іншими освіченого
неосвіченими, вільного невільними, свідомого
не-свідомими чи не прояв це Влади/Пригноблення?
(Женеш її в двері, вона лізе у вікно). Обговорювати, обговорювати. Усвідомлювати групові процеси. Про експансію. Не завжди це можливо. Часто близькі мені люди занадто пов'язані з існуючою системою Влади/Пригноблення. Вона є частиною їх самих. Що ж. Прийняти. Не давити, не ламати, не звинувачувати. Адже це й буде спробою моєї влади над ними. Намагатися поруч з їхньою системою будувати іншу (разом з однодумцями) кращу, людянішу. Тримати систему завжди відкритою для всіх. Якщо хочуть слухати пояснювати, бути завжди готовим пояснювати. Якщо новий спосіб міжлюдських відносин виявиться кращим інші будуть приєднуватися. Якщо не захочуть значить, щось не так в цьому способі. Про тиск зовні. Ну а якщо прижмуть... не знаю. Здається мені, що відмовитися від свого сприйняття соціального світу я не зможу ні за яких обставин. Але я ще ніколи не потрапляв у насправді страшне становище. То ж це питання не для маніфесту. Exit Вільні взаємовідносини між людьми, без Влади/Пригноблення це і мета, і засіб.
К ПЛАКАТУ!Умение противопоставить свою творческую практку экономическому рационализму доминирующих - важное условие самой возможности существования действительно другого искусства. Поле "contemporary art", как социальное, предполагает движение символических капиталлов, а значит, и возможность их конвертации в экономические. Это не может не сказаться на конечной цели любого творческого жеста. Значит, мы можем делегировать революционные полномочия только художнику, находящемуся вне искусства как профессии, т.е. аматору. Априорное противопоставление профессионалу аматора отражается и на выборе последним необходимых ему выразительных средств. В областях высокого социального напряжения это должно выражаться в форме наибольшего экспрессивно-эмоционального соучастия - социальном плакате. Только после обретения подобной практики декларирования мы сможем, наконец, говорить о действенности лево-радикального искусства, его открытости. |
|
ДА НЕ БЫТЬ ИЗЫСКАМ!Я голосую! Я голосую против изысков. Меня
раздражают стили, моды, независимо от того, кому
они принадлежат. Мне претят отставленные
мизинчики. Тонкостенные бокальчики и
искусствоведческие причмокивания вгоняют меня в
тоскливый сон. Они все такие же, как и двести лет
назад. Только слова теперь еще непонятнее. НАБОЛЕЛО?… -НАБЛЕВАЛО…Сначала о методе. Окружающая действительность
не дана нам объективно во всей своей полноте.
Объективно мы способны воспринимать лишь её
незначительный фрагмент, что не позволяет нам на
рациональной основе разработать собственное
видение мира и, соответственно, систему
жизнедеятельности, основывающуюся на такой
картине мира. |
|